Хочеться...

Так хочеться, щоб він написав...
А він не пише і мабуть він з тих

Мабуть, в цьому є щось досить романтичне, хотіти його до болі між ногами... Згадуючи його поцілунки, кусати губи до солоної крові. Ласкати своє тіло, думаючи про його дотики. Облизати палець, заплющити очі і уявити, що це він заліз рукою в трусики і вправно перебирає пальчиками та входить повільно спочатку одним, а потім двома, знаходить точки насолоди і масажує...

Етапи прийняття

1. Етап шоку, або заперечення
2. Етап агресії, злості, гніву
3. Наступний етап — останній рубіж

Всерівно колись це все закінчиться, тому краще закінчити зараз. Поки немає про що шкодувати. Поки ми друзі. Поки подобаємося один одному. Поки немає образ.

Що далі?

Щастя - це вибір, щоденний!
Ніжний дотик до твоєї шкіри,
Поцілунок... Слово.

Рутина справ заповнює мізки шлаком.
Твої дії записані.
А я зупиняюся і кажу:
"Друже, я вдячна тобі за роки,
Підтримку і можливість бути разом"

Ти звониш, хоч я не прошу,
Ти молишся Богу про мене...
І скільки б часу не пройшло
Я знаю про тебе...

Сьогодні і вчора згадавши,
Ти образом рицяря входиш.
Дарую усмішку, що більше?
Вихором життя закрутило.

Взиваєш мене,
Викликаєш...
"Вірь в мене!
Зрозумій, обігрій..."

Розплатилася сповна.
Решти не треба...
Ехом віддало твоє "люблю"...

П.с. Боже, почуй їхні молитви!

Сім років, а такі чужі

... хотів тобі сказати дякую за все, що ти дала мені. Я відчуваю, не знаю чи колись зможу позбутися цього, себе винним в тому

Роздуми

17:42 я сиджу в парку на траві і спостерігаю, як гойдаються діти на гойдалках та як комунікують між собою та дорослими.
Мій багаж знань та досвіду