Знаєш... Цікаво те, що як би я не чекала ношої зузстрічі, я так легко відпускаю твою руку коли прощаюся.

Твої очі

А у тебе хитрі, як у лисички, що визирають та стараються щось знайти чи вивідати. Блистять енергією та приховують твою внутрішню жагу до життя

Музика - глибина твого світу. Люблю пізнавати тебе.

Твої маніпуляції діють! Єдиний...

Прощання в метро

Ми стояли у метро і наступна зупинка буде після якої ти зникнеш у натовпі і мені лишуться лише твої символи.
Ти ловиш поглядом мою усмішку, а я опускаю очі. Я обіймаю тебе на прощання, твої широкі плечі, а ти ніжно рукою притискаєшся до моєї талії. Я тягнуся до тебе.

Офіційна відмова собі

Сама смішу себе.
От не хочеться мені зараз плакати-страждати(хоча є причини і сльози вже на підході) і що я роблю? Просто відпускаю ситуацію! Все, край! Набридло. Вже не цікаво навіть...
В грудях от-от розільється біль, а я сміюся собі і думаю про щось інше.
То? Виходить завжди коли я плакала, я просто так хотіла? Хотіла помучитися?
Жертвою бути зовсім не цікаво!

Чесно? Мені головне захотіти! Я дуже цілеспрямована! І чого я хочу?
Зараз, просто визначності. Зрозуміти себе, провідучувати себе. Мені не потрібна жалість, я хочу впевненості!

Згадувати тебе, як пити вчорашній чай. Вже не гріє...

Чому я шукаю причини написати тобі? Чому я мрію про зустріч з тобою. Чому я досі хочу бути поруч?
Я знаю, що настане час коли буду байдужа до тебе, але у моїх грудях досі жевріє надія.
Я відчуваю, я живу.

Мабуть, для більшості чоловіків, жінка - це трофей.
Чи я готова ним бути? Хіба "най"...

Чому люди слухають музику?
Мабуть, щоб заглушити потік власних думок.

Розуміти, що це кінець і так хотіти знову... З головою в тобі, друже.

Любов

Любов - це така штука... Ну, розумієш? Ти тонеш в ній, пов'язла, як в болоті з присмаком

Знайомлячись з мужчиною я нахиляюсь в його бік і непомітно вдихаю його запах. Після цього все стає на свої місця.

А знаєш?
Занадто велика честь дана тобі,
Щоб жити в моїй голові!
Забуду, можливо й не завтра,
Колами по воді.

Справді?
Мороком приходиш у сни.
Стерто ластиком наше "ми".
Забуду, можливо сьогодні.
Прорвало мости.