А знаєш?
Занадто велика честь дана тобі,
Щоб жити в моїй голові!
Забуду, можливо й не завтра,
Колами по воді.

Справді?
Мороком приходиш у сни.
Стерто ластиком наше "ми".
Забуду, можливо сьогодні.
Прорвало мости.