Я ревнива? Та невже?

А все таки я ревнива!

Пробрало... Холод пройшовся з голови до ніг... Охололи руки. Заклало вуха. Давно таких сильних відчуттів не було.

Гарантій немає, а я піймала себе на тому, що повірила в те чого бути ніколи не може. Мене трусить і посмішка зійшла з обличча. Параноя... Доказ, що міняє ситуацію лише її сприйняття. Хвилин п'ять тому, я дещо інше мала до нього.
Пройде? Пройде!
Тішуся, що я жива і здатна щось відчувати, хай настільки примітивні емоції.

Хочеться спитати, але що це дасть? Лише розчарування, а воно мені треба? Ні!

Але мені було так комфортно, а зараз я знову живу самообманом.

Я - ревнива! Я - ревную! Але про це не варто говорити... Як у Ліни Костенко!
11:41 24/09/16